Сьогодні дизайнер одночасно живе у двох інформаційних реальностях. У першій штучний інтелект здійснює революцію щотижня, а заголовки обіцяють швидку «смерть дизайну». У другій, як і раніше, потрібно розбиратися в суперечливому ТЗ, розуміти бізнес клієнта й доводити роботу до результату.
Друга реальність — звичайна, життєва. У ній ти відкриваєш клієнтське ТЗ і перечитуєш його п'ять разів, тому що пункти суперечать одне одному. Замовник каже одне, думає інше, а насправді його бізнесу потрібно взагалі третє. І твоє завдання — розплутати цей клубок.
Цей дисонанс зводить дизайнерів із розуму. За 20 років моєї кар'єри професію ховали стільки разів, що я збився з ліку. І щоразу формула паніки працює однаково.